 КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ |
 notar_kom@ukr.net |
 ПЕРЕВІРКА ІДЕНТИФІКАЦІЙНОГО НОМЕРУ |
Опубліковано: 01-11-2022
В умовах сьогодення актуальним постає питання роботи нотаріуса з документами, призначеними для дії за кордону, в тому числі документи, які містять переклад, зроблений не нотаріусом, а перекладачем. Здавалося б проста, на перший погляд, дія разом з тим вимагає від нотаріуса особливої уваги, значної відповідальності і розумної обережності.
Переклади документів, які здійснюють нотаріуси чи кваліфіковані перекладачі та нотаріальне засвідчення таких перекладів обов’язкові для надання юридичної сили документам фізичних і юридичних осіб. Засвідчення нотаріусом перекладу документа, зробленого ним чи кваліфікованим перекладачем потрібно для того, щоб використовувати переклад офіційного документа, виданого в одній країні, на території іноземної держави, або для аналогічного застосування зарубіжного офіційного документа на території України.
При засвідченні справжності підпису перекладача на документах, обов’язок нотаріуса, власне, і полягає в тому, щоб не допустити порушень при встановленні особи перекладача, перевірку його кваліфікації, тощо. Саме задля цього нотаріус і повинен бути обізнаний щодо порядку оформлення та видачі документів, справжність підпису на яких він має засвідчувати.
Як правило, вимоги щодо оформлення та порядку засвідчення справжності підпису перекладача на документах, передбачені відповідними нотаріальними нормативно – правовими актами. Разом з тим, на практиці існують непоодинокі випадки, коли зустрічаються документи з перекладами, які містять порушення, наприклад, оригінал перекладу підшитий до копії документу, що не засвідчена нотаріально, або ж на перекладі містяться недоречні посилання на рекламу перекладача, його ідентифікуючі дані, географічні розмальовки тощо. Між тим такі документи зустрічаються в обігу, створюючи непорозуміння у практиці правозастосування, або викликають негативні наслідки у громадян під час їх реалізації за кордоном.
Спробуємо дати відповіді чи принаймні висловити свою позицію щодо деяких питань, які виникають під час вчинення такої нотаріальної дії як засвідчення справжності підпису перекладача на документах (п.11 ст. 34 Закону України «Про нотаріат») та звернути увагу колег - нотаріусів на певні особливості вчинення цих нотаріальних дій.
В теорії та практиці нотаріату існують наступні варіанти нотаріального засвідчення вірності перекладу:
- засвідчення вірності перекладу тексту документа з однієї мови на іншу нотаріусом;
- засвідчення справжності підпису перекладача на перекладі тексту документа;
- засвідчення вірності перекладу, що вчинюється при вчиненні іншої нотаріальної дії.
В межах цієї статті ми розглянемо поширену нотаріальну дію – засвідчення вірності перекладу тексту документа з однієї мови на іншу та засвідчення справжності підпису перекладача на перекладі тексту документу.
Порядок засвідчення вірності перекладу документа нотаріусом врегульовано статтею 79 Закону «Про нотаріат» та главою 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Нотаріальному засвідченню підлягають лише правильно оформлені з юридичної точки зору документи.
Для перекладу надаються оригінали документів або їх нотаріально засвідчені копії. Документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, що подаються для засвідчення вірності перекладу або засвідчення справжності підпису перекладача, повинні бути з'єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, пронумеровані і скріплені підписом відповідної посадової особи та печаткою юридичної особи (у разі наявності), яка видала документ, відповідно до статті 47 Закону.
Згідно з пунктом 3 глави 8 розділу ІІ Порядку, якщо при вчиненні нотаріальної дії (посвідчення правочину, засвідчення вірності копії тощо) одночасно вчинюється й переклад на іншу мову, то переклад вміщується поруч з текстом документа на одній сторінці, розділеній вертикальною рискою таким чином, щоб оригінальний текст розташовувався з лівого боку, а переклад - з правого. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами.
Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, у випадку, якщо він знає відповідні мови. В цьому контексті все зрозуміло, і як правило, нотаріус, який посвідчив, наприклад, довіреність, тут же виконав його переклад з української на німецьку мову. Такий переклад не вимагає залучення сторонньої особи, допомоги перекладача та переміщує тягар відповідальності за правильність перекладу на самого нотаріуса. Так, нотаріус самостійно здійснює переклад, і тут не постає питання перевірки спеціальної кваліфікації у нотаріуса, а виключно існує реальна можливість реалізувати свої знання з певної мови та підтвердити вірність перекладу документа, який же сам нотаріус і посвідчив. Нотаріус, який володіє відповідною іноземною мовою, може самостійно знайомитися зі змістом та здійснити кваліфікований переклад документу та видати його громадянину, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії.
Частиною другою статті 79 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Розглянемо алгоритм дій нотаріуса під час вчинення такої нотаріальної дії як засвідчення справжності підпису перекладача на документах.
Важливо нагадати, що у разі здійснення перекладу перекладачем - підпис перекладача розміщується під текстами оригіналу та перекладу. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
Відповідно до пунктів 1 та 3 глави 8 Порядку нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій наступні документи: 1) документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, які принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи; 2) документи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережені виправлення; 3) документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження; 4) документи, написані олівцем, порвані документи та документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, якщо аркуші не з'єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз’єднання без порушення цілісності, не пронумеровані і не скріплені підписом відповідної посадової особи та печаткою юридичної особи (у разі наявності), яка видала документ.
Ці вимоги пред’являються також до документів, виданих іноземними установами та громадянами. Якщо документи, які необхідно перекласти, є документами іншої держави та потребують легалізації, вони перекладаються нотаріусом чи перекладачем в Україні лише за наявності апостиля або відмітки про їх легалізацію. У відповідності до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, прийняту 05.10.1961 року, офіційними документами вважаються: 1) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; 2) адміністративні документи; нотаріальні акти; 3) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписані особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Якщо документи видані офіційними органами іноземних держав, нотаріус може засвідчити справжність підпису перекладача лише у випадках, передбачених законом: після проведення легалізації цих документів або після проставлення апостиля на них, у відповідності до Конвенції. На практиці трапляються випадки, коли нотаріусу надаються документи складені за кордоном, які не потребують легалізації і проставлення апостиля. Офіційні документи без будь-якої легалізації нотаріус приймає у відповідності до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року.
Отже, нотаріус при засвідченні вірності перекладу документа повинен перевірити чи відповідає поданий для перекладу документ вимогам чинного законодавства України, чи набув він юридичної сили (апостиль, легалізація, міжнародний договір), а у разі засвідчення справжності підпису перекладача, також встановити, що особа є перекладачем з відповідною кваліфікацією.
Листи НПУ не є нормативно-правовими актами або їх роз’ясненнями, мають інформаційний та методологічний характер і не встановлюють правових норм.
26 жовтня 2022 року
Правління відділення НПУ в Кіровоградській області
Помітили помилку в тексті? Будь-ласка, виділіть текст та натисніть Ctrl+Enter. Ми вдячні Вам за допомогу.
