 КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ |
 notar_kom@ukr.net |
 ПЕРЕВІРКА ІДЕНТИФІКАЦІЙНОГО НОМЕРУ |
Опубліковано: 02-02-2016
Шановні колеги!
Для користування в роботі пропонуємо Узагальнення по посвідченню довіреностей зробленого нотаріусами Кіровоградської області. Активну участь у написані Узагальнення прийняли наші нотаріуси:
Звіздун Н.К.
Линюк Н.А.
Куліш Л.Г.
Тюртюбек О.О.
Балик Т.М.
Яценко О.П.
Кіровоградська міська державна нотаріальна контора № 2
Узагальнення нотаріальної практики
посвідчення довіреностей
Протягом останніх двадцяти років в Україні активно формувався принципово новий інститут права власності, який дав право кожному володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Проте існують певні обставини, через які особа, не може здійснювати певні дії — в силу закону або через фізичні вади. Тоді задля реалізації свого права потрібна особа, яка б представляла її. Отже, потреба у представництві виникає тоді, коли особа яку представляють в силу закону (наприклад, відсутність дієздатності) або через конкретні життєві обставини (наприклад, тривала відсутність за місцем проживання, тяжка хвороба, відрядження, зайнятість), не може особисто здійснювати свої права і обов'язки. Крім цього, до послуг представників звертаються для того, щоб використати спеціальні знання і досвід, заощадити час ї кошти тощо.
Посвідчення довіреностей — одна з найбільш поширених нотаріальних дій. Довіреності посвідчуються державними та приватними нотаріусами та посадовими особами, вказаними у ст. 37 та 40 Закону «Про нотаріат» на всій території України.
Так глава 17 Цивільного кодексу України передбачає представництво. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє.
Згідно із ст. 244 ЦК України,довіреність — це письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами. У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить учинити повіреному.
Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню (частина 1, 2 статті 245 Кодексу).
Не підлягають нотаріальному посвідченню або можуть посвідчуватися нотаріусом за бажанням заявника довіреності на одержання заробітної плати, стипендій, пенсій, аліментів, інших платежів, поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо).
Такі довіреності можуть бути посвідчені посадовою особою організації, у якій довіритель працює, навчається, житлово-експлуатаційною організацією, перебуває на стаціонарному лікуванні або за місцем його проживання.
Чинним законодавством передбачено, що у населених пунктах, де немає нотаріусів, довіреності можуть бути посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування. Довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених.
При цьому стаття 245 Кодексу містить застереження щодо виду довіреностей, які можуть бути посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування. А саме зазначеними посадовими особами посвідчуються довіреності за винятком довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами. Посвідчення таких довіреностей має відбуватися з дотриманням вимог Закону України «Про нотаріат» та інших нормативно-правових актів.
До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:
- довіреності військовослужбовців та інших осіб, які знаходяться на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їхніми заступниками з медичної частини, старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів;
- довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор та інших органів, що вчиняють нотаріальні дії, — також довіреності робітників і службовців, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, об'єднань, установ і закладів;
- довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі (слідчому ізоляторі), посвідчені начальниками місць позбавлення волі.
Нотаріуси посвідчують довіреності, складені від імені фізичної або юридичної особи, на ім'я однієї або кількох осіб з чітко визначеними повноваженнями, які належить вчинити представнику. Взагалі слід відзначити, що, згідно з п. 4 ст. 209 ЦК, за бажанням фізичної чи юридичної особи, яка звертається до нотаріуса, будь-яка довіреність може бути посвідчена в нотаріальному порядку.
Однак чинне законодавство містить перелік довіреностей, для яких встановлено обов'язкову нотаріальну форму. Так, довіреність на укладання правочинів, що потребують нотаріальної форми, а також довіреності, видані в порядку передоручення, повинні бути посвідчені нотаріально.
Види довіреностей:
Залежно від строку, на який видається довіреність, існують строкові та безстрокові довіреності.
Залежно від можливості відкликання довіреності існують безвідкличні довіреності.
Залежно від сфери,в якій діятиме представник, розрізняють довіреність комерційного представника.
Залежно від дій, на які уповноважують представника, розрізняють довіреності в сфері матеріального та процесуального права.
1) строкові та безстрокові довіреності:
ст. 247 ЦК України обмежень щодо строку довіреності не передбачає. Особа, яка видає довіреність, на власний розсуд вирішує питання стосовно її строку. Тому останнім часом став вживатися вираз "безстрокова довіреність", хоча такого вислову ЦК України не містить.
Враховуючи, що в довіреності втілюється воля однієї особи, якій ЦК дозволено самостійно визначатися з її строком, ніхто не вправі обмежувати осіб, які видають довіреності, у такому праві. Необхідно також підкреслити, що довіреності, строк яких не встановлено, мають зберігатися нотаріусом до їхнього скасування;
2) відкличні та безвідкличні довіреності:
в ст. 249 ЦК України зазначається про безвідкличну довіреність. Між тим випадків, з якими пов'язано видання такої довіреності, ЦК не наводить. Відтак, норма про безвідкличну довіреність є дозвільною, і така можливість використовується особою, яка видає довіреність тоді, коли їй це зручно. Як зазначається правниками, за таких ситуацій виникає впевненість представника і третьої особи у стабільності повноважень, передбачуваних довіреністю, що може бути визначальним для встановлення й існування відповідних правовідносин. Із виданням безвідкличної довіреності особа, яка її видала, обмежується протягом цього часу в праві на її скасування.
При видачі безвідкличної довіреності існують певні особливості. Якщо для звичайних довіреностей зазначення строку не обов'язкове, тобто за відсутності зазначення строку дії довіреності вона зберігає чинність до припинення своєї дії (ч. 1 ст. 247 ЦК України), то для безвідкличної довіреності зазначення строку є обов'язковим. Щоправда, у ч. 4 ст. 249 ЦК застосовується дещо інший вираз - "на певний час". Встановлені випадки посвідчення безвідкличних довіреностей на розпорядження транспортними засобами та нерухомим майном. Слід нагадати, що видача безвідкличної довіреності – це виключення, а не загальне правило. У ч. 4 ст. 249 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що таку довіреність може бути видано лише у випадках, передбачених законом. Тому особа, яка звертається до нотаріуса, не може обирати вид довіреності – відклична вона або безвідклична на свій розсуд, оскільки посвідчення безвідкличної довіреності можливе лише у випадках, коли це передбачено безпосередньо законом. Так, на сьогоднішній день видача безвідкличних довіреностей передбачена лише ч. 3 ст. 10 Закону України «Про фінансово кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», а саме: забудовник має право, на час дії договору доручення з відкладальними умовами, надати безвідкличну довіреність управителю на право делегування третім особам функцій забудовника у разі порушення умов договору з управителем;
3) довіреність комерційного представника відрізняється від звичайних довіреностей, по-перше, тією сферою, в якій діятиме представник. Це підприємницька діяльність (ст. 243 ЦК). По-друге, комерційне представництво може видавати довіреності одній і тій самій особі, яка виконуватиме повноваження представника стосовно обох сторін договору, який її уповноважено укласти. Наприклад, одна особа вповноважила комерційного представника продати товар, а друга - придбати такий товар. Представник може укласти договір, в якому він позначатиметься як такий з боку і продавця, і покупця. За загальним же правилом подібне не допускається (ч. З ст. 238 ЦК), аби запобігти різним зловживанням з боку представника, зокрема, щоб не було підстав для застосування ст. 232 ЦК щодо недійсності правочину, укладеного в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною. Досить часто нотаріусами посвідчуються довіреності фізичних осіб – підприємців з наступними повноваженнями: «на ведення їх підприємницької діяльності», «з питань підприємницької діяльності», «з усіх без винятку питань, пов’язаних зі здійсненням та припиненням підприємницької діяльності». В посвідченні таких довіреностей нотаріус повинен відмовити. Так, згідно ст. 42, 43 Господарського кодексу України – підприємницька діяльність здійснюється самостійно та особисто фізичною особою – підприємцем. Це не позбавляє можливості нотаріуса посвідчити довіреність на здійснення окремих, чітко визначених юридичних дій (наприклад, на представництво в банківській установі щодо розпорядження грошима на рахунках, представництво перед податковими та іншими органами щодо одержання ліцензій, патентів, дозволів, здачі звітів та ін.);
4) довіреності в сфері матеріального та процесуального права.
Одним з найважливіших питань при вчиненні даного виду правочинів є чітке визначення юридичних дій, які належить учинити представникові, як того потребує п. 2 глави 4 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року № 296/5. Так, мають місце випадки, коли нотаріуси посвідчують довіреності з такими повноваженнями: «Бути моїм представником в усіх підприємствах, установах та організаціях, всіх форм власності, незалежно від їх підпорядкування та галузевої належності… при вирішенні будь-яких питань, що мене стосуватимуться, зокрема: робити від мого імені заяви, подавати та отримувати належні мені довідки та документи, отримувати дублікати документів, розписуватися за мене». Вбачається, що посвідчення таких довіреностей не повинно мати місце у практиці нотаріусів, оскільки неконкретне визначення повноважень представника тягне за собою неоднозначне тлумачення довіреності, проблеми при виконанні представником наданих довірителем повноважень, виникнення судових спорів та породжує скарги громадян на дії нотаріусів.
Питання видачі довіреності на підтвердження представництва регулюються ЦК, і тому йдеться про представництво за цивільним правом. Тобто при цьому виникають цивільно-правові відносини представництва. Згідно зі ст. 1 ЦК цивільно-правовими є особисті немайнові та майнові відносини. Інші ж відносини, що виходять за сферу регулювання ЦК, не є цивільно-правовими, а тому до них не застосовуються норми ЦК. Зокрема, це стосується процесуального представництва. Тому розрізняють цивільне та процесуальне представництва. Останнє регулюється ЦПК ,ГПК, АПК, Законом про адвокатуру.
Існує також і представництво в органах влади та місцевого самоврядування. Особливо актуальне воно у правовідносинах з виконкомами місцевих рад, податкових та інших органах. Останні випадки представницьких дій, їхнє оформлення практично в законодавстві не врегульовані. Але таке регулювання може здійснюватися в нормах податкового, фінансового, бухгалтерського, адміністративного та іншого законодавства.
В залежності від обсягу повноважень, що надаються довірителем представникові, можна виділити три види довіреностей: загальну, спеціальну, разову.
Загальна довіреність надає представникові повноваження для вчинення різноманітних правочинів протягом певного часу, наприклад довіреність видана директору представництва.
Спеціальна довіреність видається представникові на здійснення ряду однорідних дій, наприклад на ведення справ в суді.
Разова довіреність видається представникові на укладення чітко названого правочину.
Видача довіреності є одностороннім правочином, який має вчинятися із дотриманням правил ЦК, що стосуються правочинів взагалі. Основні правила видачі довіреності викладені в Законі України «Про нотаріат» (ст.58) та в главі 4 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року № 296/5.
Чинне законодавство містить певні вимоги до форми посвідчування довіреності. Зокрема, в тексті довіреності повинні бути такі реквізити: місце і дата складання (підписання) довіреності; ПІБ фізичної особи, або повне найменування юридичної особи, місце проживання або місцезнаходження представника і особи, яку представляють; у необхідних випадках — посади представника та особи яку представляють. У довіреностях, що видаються на вчинення правочинів щодо розпорядження майном, також зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків довірителя (податковий номер). В довіреностях на розпорядження майном нотаріусом роз’яснюються норми Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України, Податкового кодексу.
Законодавцем визначено певні умови щодо нікчемності довіреності. Так, довіреність на укладання договору дарування, у якій не встановлено прізвище, ім'я, по батькові або повне найменування обдаровуваного, та довіреність, у якій не вказана дата її вчинення є нікчемною.
Строк довіреності повинен зазначатись у ній. Причому зазначається цифрами та прописом. Якщо він не зазначений, довіреність зберігає чинність до припинення її дії. Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку довіреності, на підставі якої вона видана.
Довіреність, видана в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню після подання основної довіреності, в якій застережена така можливість, або після подання доказів того, що представник за основною довіреністю вимушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність. В такому випадку особа, яка отримала довіреність за передорученням (замісник), стає представником довірителя. Про здійснення передоручення представник повинен сповістити довірителя і подати йому необхідні відомості про особу, якій він передає повноваження.
Довіритель має право в будь-який час скасувати передоручення. З припиненням представництва за довіреністю передоручення теж втрачає чинність.
У довіреності, виданій у порядку передоручення, не допускається передавання повіреній особі права на передоручення.
Довіреність, видана в порядку передоручення, не може містити більше прав, ніж їх передано за основною довіреністю.
У довіреності, виданій у порядку передоручення, мають бути вказані час і місце посвідчення основної довіреності, прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання особи, якій видана основна довіреність, і особи, якій вона передоручає свої повноваження, а в необхідних випадках — і їх службове становище.
На основній довіреності робиться відмітка про передоручення. Копія основної довіреності додається до примірника довіреності, що залишається в державній нотаріальній конторі чи у приватного нотаріуса. При наступному посвідченні довіреності, виданої за передорученням у тій самій державній нотаріальній конторі чи тим самим приватним нотаріусом, копія основної довіреності не залишається.
Нотаріус, починаючи вчинення нотаріальної дії, зобов'язаний встановити особу громадянина, який до нього звернувся, перевірити його дієздатність, встановити правоздатність юридичної особи, особу представника і перевірити його повноваження.
Нотаріуси посвідчують довіреності, складені від імені фізичної особи або юридичної особи, на ім'я однієї або кількох осіб з чітко визначеними юридичними діями, які належить учинити представникові.
Далі нотаріус складає проект довіреності в двох примірниках, один з яких буде видано довірителю для передачі своїй повіреній особі, а інший залишається у справах приватного нотаріуса чи державної нотаріальної контори.
У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посаду, яку вони займають. У довіреностях на ім’я адвокатів зазначаються їхній статус та членство в адвокатському об'єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського об'єднання).
Довіреність підписується довірителем особисто. Якщо громадянин через поважні причини не може особисто підписати довіреність, то за його проханням і в присутності нотаріуса (або особи, яка посвідчує довіреність) цей документ може бути підписаний іншим громадянином. При цьому обов'язково встановлюється особа громадянина і перевіряється його дієздатність. У випадку, якщо довіритель неграмотний, довіреність зачитується йому вголос. У цьому випадку довіреність посвідчуються з дотриманням вимог п. 6 глави 3 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року № 296/5.
Цивільним кодексом передбачено, що видавати довіреності без обмежень можуть тільки дієздатні особи. Якщо громадянин, згідно з діючим законодавством, укладає шлюб до досягнення ним 18-літнього віку, він також має право видавати будь-яку довіреність. Довіреності від імені малолітніх, неповнолітніх, а також осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними або обмежено дієздатними, посвідчуються з дотриманням вимог глави 4 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року № 296/5.
Довіреність на вчинення правочину, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто довірителем, нотаріусом не посвідчується, тому і коло дій, які можуть бути здійсненні за допомогою представництва, не є безмежним. Так, згідно з ч.1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він предстравляє. Згідно з ч.2 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Наприклад: заповіт, трудовий договір, реєстрація шлюбу, шлюбний договір, всиновлення, тощо – це ті юридичні дії, які мають здійснюватись лише особисто. Також не дозволяється прийняття спадщини або відмова від прийняття спадщини через представника. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Неможливе видання довіреності на участь у голосуванні на раді директорів (наглядовій раді) акціонерного товариства, оскільки вказані особи обираються загальними зборами товариства.
Якщо особі надані повноваження законом, наприклад батькам, які є законними представниками дітей, або депутатам всіх рівнів або міським головам, а також судом, наприклад арбітражному керуючому у відповідності до ліцензії, то при посвідченні довіреностей від імені таких осіб нотаріус повинен перевірити чи можливе передання повноважень представнику на підставі довіреності у відповідності до законодавчих актів, які регламентують діяльність таких осіб.
Припинення представництва за довіреністю регулюється ст.248 ЦК України.
Так, довіреність припиняє дію у разі закінчення її строку; скасування довіреності особою, яка її видала; відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; припинення юридичної особи, яка видала довіреність; припинення юридичної особи, якій видана довіреність; смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності, смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. Це положення грунтується на загальному правилі про те, що і представником, і особою, яку представляють, можуть бути лише повністю дієздатні особи. З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення.
Пункт 6 глави 4 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року № 296/5, регламентує порядок скасування довіреності. Нотаріус, завідувач державним нотаріальним архівом при одержанні заяви про скасування довіреності або передоручення робить про це відмітку на примірнику довіреності, що зберігається у справах нотаріуса, у державному нотаріальному архіві, і відмітку у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.
Якщо особа, яка видала довіреність, подасть примірник довіреності, що є у неї, то напис про скасування довіреності або передоручення робиться і на цьому примірнику, після чого він разом з заявою додається до примірника, що зберігається у справах нотаріуса, в державному нотаріальному архіві.
Повідомлення особою, яка видала довіреність, представника про скасування довіреності оформлюється нотаріусом шляхом передавання відповідної заяви.
Довіреності, а також передоручення за ними, припинення їх дії підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей у порядку, встановленому Положенням про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженим наказом МЮУ від 28.12.2006 року № 111/5.
Згідно з вимогами чинного законодавства нотаріусом, у разі посвідчення довіреності з одночасним перекладом тексту документа, текст документа й перекладу викладається на одному аркуші. На лівому боці аркуша вміщується текст документа українською мовою, а переклад – на правому. Під українським та іноземними текстами нотаріусом вчиняється один посвідчувальний напис українською мовою про посвідчення документа. Одночасно у посвідчу вальному написі зазначається про засвідчення вірності зробленого нотаріусом перекладу. При цьому нотаріус вчиняє один посвідчу вальний напис, використовуючи форми № 50-56 та № 72 додатку 25 до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом МЮУ від 22.12.2010 року № 3253/5. Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий реєстровий номер.
Підсумовуючи вищевикладене, слід зауважити, що відносини представництва, які оформлюються за допомогою довіреності, є різноплановими та можуть бути різногалузевими. Нотаріуси, посвідчуючи довіреності, мають при цьому керуватися, крім гл. 17 ЦК України, Законом України “Про нотаріат”, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, відповідними нормами договірного, процесуального та інших прав.
Список використаних джерел:
- Цивільний кодекс України № 435-IV від 16 січня 2003 року.
- Цивільний процесуальний кодекс України № 1618-IV від 18 березня 2004 року.
- Господарський процесуальний кодекс України № 1798-XII від 06 листопада 1991 року.
- Закон України “Про нотаріат” № 3425-X11 від 02 вересня 1994 року.
- Порядк вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року.
- Правила ведення нотаріального діловодства, затверджені наказом МЮУ від 22.12.2010 року № 3253/5.
Помітили помилку в тексті? Будь-ласка, виділіть текст та натисніть Ctrl+Enter. Ми вдячні Вам за допомогу.
