 КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ |
 notar_kom@ukr.net |
 ПЕРЕВІРКА ІДЕНТИФІКАЦІЙНОГО НОМЕРУ |
Опубліковано: 19-02-2018
Договір довічного утримання (догляду)
Договір довічного утримання — це одна з правових форм можливості фізичної особи у разі необхідності забезпечити собі довічний догляд.
За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач майна зобов'язується забезпечувати відчужувана утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 Цивільного кодексу України, далі по тексту ЦК України). Відчужувачем у договорі може бути фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я. Набувачем у цьому договорі може бути повнолітня дієздатна фізична або юридична особа ( юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У разі, якщо набувачем є юридична особа, нотаріус перевіряє чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу цивільної правоздатності юридичної особи та повноваження особи, яка представляє юридичну особу). Якщо набувачами за цим договором є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна на праві спільної сумісної власності та їх обов’язок перед відчужувачем є солідарним.
Договір довічного утримання може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи, ця третя особа не стає окремою стороною у договорі і сам договір не перетворюється на трьохсторонній.
Майно, що належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, зокрема майно, що належить подружжю, може бути відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду). Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном. У разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду), обсяг зобов'язання набувача відповідно зменшується. (ст. 747 ЦК України).
Договір довічного утримання укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Важливим є момент виникнення у набувача права власності на майно, передане за договором довічного утримання (догляду), відповідно набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 ЦК України (право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону).
Договір довічного утримання (догляду) має такі особливості:
- майно переходить у власність набувача, проте розпоряджатися таким майном набувач за життя відчужувача не зможе, оскільки при посвідченні договору довічного утримання (догляду) накладається заборона відчуження майна в установленому порядку;
- зобов'язання з довічного утримання мають особистісний характер, оскільки встановлюються щодо конкретно визначеної фізичної особи;
- договір довічного утримання може бути укладений на користь третьої особи (утриманця), якій набувач повинен надати довічне утримання та догляд;
- цей договір носить тривалий характер та вимагає від набувача постійного і систематичного виконання своїх обов'язків.
Істотними умовами такого договору є:
1) найменування (назву), місце проживання сторін (місцезнаходження сторін), реєстраційний номер облікової картки платника податків та ідентифікаційний код за даними ЄДРПОУ - для юридичних осіб;
2) предмет договору довічного утримання;
3) відомості про документ, що посвідчує право власності на відчужуване за договором майно;
4) за відсутності оподаткування, 0% ставки податку, оцінка вартості відчужуваного майна визначається за домовленістю сторін;
5) розмір (вартість) та форма надання утримання та (або) догляду, періодичність виконання обов'язків набувача. В договорі може бути вказано: коли саме, з якою періодичністю набувач повинен здійснювати надання допомоги на користь відчужувача майна;
6) у разі зобов'язання набувача забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду), у тексті договору зазначається конкретно визначена частина помешкання, у якій відчужувач або третя особа має право проживати;
7) чітко встановлені права та обов'язки сторін та інші умови, встановлені за домовленістю сторін договору;
8) умови та підстави припинення чи зменшення обсягу обов'язків набувача перед відчужувачем; підстави та порядок розірвання договору довічного утримання (догляду);
9) момент виникнення права власності на майно, передане за договором;
10) відомості щодо забезпечення виконання договору (накладення заборони відчуження на майно).
Важливим моментом є заміна набувача за договором довічного утримання (догляду).
Статтею 752 ЦКУкраїни передбачено, що у разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов'язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім'ї набувача або іншій особі за їхньою згодою.
Таким чином, при вирішенні питання про заміну набувача
пріоритет мають члени його родини. Інша особа може стати набувачем
лише за згодою відчужувача і первісного набувача.
Відмова відчужувача у наданні згоди на передання обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) іншій особі може бути оскаржена до суду. У цьому разі суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини, які мають істотне
значення.
Припинення договору довічного утримання (догляду).
У відповідності до статті 755 ЦК договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:
- на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;
- на вимогу набувача.
Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.
У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він
належно виконував свої обов'язки за договором (ст. 756 ЦК України).
Статтею 757 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) можливий перехід обов'язків набувача у разі його смерті до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем.
У разі смерті фізичної особи - набувача за договором довічного утримання (догляду) при відсутності у неї спадкоємців або при відмові їх від договору довічного утримання (догляду) нотаріус за письмовою заявою відчужувача припиняє дію цього договору, про що на всіх його примірниках робить відповідний напис та повертає відчужувану первинний документ, що посвідчує право власності на майно, що було предметом договору.
У разі припинення юридичної особи - набувача з визначенням правонаступників до них переходять права та обов'язки за договором довічного утримання (догляду). У разі ліквідації юридичної особи - набувача право власності на майно, передане за договором довічного
утримання (догляду), переходить до відчужувача (стаття 758 ЦК України).
Спадковий договір
За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача (ст. 1302 ЦК України).
Сторонами у спадковому договорі є відчужувач та набувач.
Відчужувачем може бути подружжя, один із подружжя або інша особа, а набувачем - фізична або юридична особа.
Подружжя має право укласти спадковий договір щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності, а також щодо майна, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя. Договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.
Відповідно до статті 1304 Кодексу спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Якщо предметом спадкового договору є майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, нотаріус у тексті договору зазначає про необхідність реєстрації права власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно після смерті відчужувача.
При посвідченні спадкового договору документ, що посвідчує право власності на майно після його огляду нотаріусом повертається власнику майна (відчужувачу), а в тексті договору зазначаються його реквізити.
Відчужувач у спадковому договорі може бути зобов’язати набувача вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття (ст. 1305 ЦК україни).
Для забезпечення виконання спадкового договору законодавець встановив, по-перше, що на майно, визначене у такому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження. У разі смерті відчужувача на підставі заяви набувача за спадковим договором та свідоцтва про смерть нотаріус знімає заборону відчуження. Після смерті відчужувача нотаріусу надається документ, що посвідчує право власності на нерухоме майно, що було предметом договору, який приєднується до примірника спадкового договору, що зберігається у справах нотаріуса. На повернутому документі нотаріус робить відмітку про перехід права власності до набувача у зв’язку зі смертю відчужувача за спадковим договором. По-друге, відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті. У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини. По-третє, заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним.
Право власності на нерухоме майно, що було предметом спадкового договору, переходить до набувача на підставі спадкового договору після смерті відчужувача.
Спадковий договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень, а на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача. За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред’являти вимоги про розірвання спадкового договору.
У разі смерті фізичної особи - набувача або ліквідації юридичної особи - набувача за спадковим договором нотаріус, за письмовою заявою відчужувача, припиняє дію цього договору, про що на всіх його примірниках робиться відповідний напис.
Доводимо до відома роз’яснення надані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»:
п. 28. Перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування, в тому числі право на обов'язкову частку.
Відчужувачем та набувачем за спадковим договором може бути як повністю дієздатна особа, так і особи, зазначені у статтях 32, 36 ЦК України. Набувач за спадковим договором не відповідає за зобов'язаннями відчужувача. На відміну від спадкоємця, який прийняв спадщину та відповідно до статті 1282 ЦК України зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора, на набувача за спадковим договором такий обов'язок не покладається. У разі смерті набувача спадковий договір вважається припиненим. У цьому випадку спадкоємці набувача мають право вимагати від відчужувача відшкодування витрат, яких вони зазнали при виконанні спадкового договору в тій частині зобов'язань, які були виконані набувачем до його смерті.
Якщо відповідно до спадкового договору набувач зобов'язаний був вчинити певні дії після смерті відчужувача, то у разі смерті набувача обов'язок вчинити ці дії переходить до його спадкоємців.
Відмінність договору довічного утримання від спадкового договору
Договір довічного утримання (догляду) за своєю юридичною природою подібний до спадкового договору, який також укладається між відчужувачем, що є власником майна та набувачем, на якого покладається обов’язок виконувати розпорядження відчужувача і який, у разі смерті останнього, набуває право власності на його майно.
Відмінність спадкового договору від договору довічного утримання (догляду) пов’язується з моментом набуття права власності. Якщо за договором довічного утримання право власності у набувача виникає з моменту посвідчення договору (у випадках, встановлених законодавством – з моменту державної реєстрації договору), то право власності за спадковим договором переходить до набувача тільки після смерті відчужувача. Набувач за спадковим договором, за життя відчужувача, має лише можливість придбання права на майно в майбутньому за умови виконання вимог, зазначених у договорі.
Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Колос Н.В.
Помітили помилку в тексті? Будь-ласка, виділіть текст та натисніть Ctrl+Enter. Ми вдячні Вам за допомогу.
