Опубліковано: 26-09-2016
Актуальним залишається питанням стосовно посвідчення договорів купівлі-продажу земель категорії сільськогосподарського призначення. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Частина 2 вищезазначеної статті, визначає перелік земель сільськогосподарського призначення, до яких належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:
а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;
б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;
ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 Земельного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, як і інші угоди про перехід права власності на земельну ділянку, повинен містити:
а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина,податковий номер, місце проживання, назву юридичної особи, код, юридична адреса);
б) вид угоди;
в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму, кадастровий номер);
г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку (ними можуть бути державний акт на земельну ділянку, свідоцтво про право на спадщину, або, як варіант, договори купівлі-продажу/дарування/міни, довічного утримання, інформація з ДРРП, тощо);
д) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;
е) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути);
є) договірну ціну;
ж) зобов'язання сторін.
Здавалось би нічого не зрозумілого немає, але слід звернути увагу, що земельне законодавство України встановлює деякі особливості набуття права власності на земельні ділянки в Україні.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 ЗКУ землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Візьмемо за приклад земельну ділянку з цільовим призначенням для індивідуального садівництва. На землях для індивідуального садівництва можуть зводитись садові будинки, можуть бути розміщені також господарські будівлі (у тому числі для утримання домашньої птиці, кролів тощо) та споруди. Відповідно до ч. 1 ст. 35 ЗК, громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Однак, слід зазначити одну особливість даного виду земельних ділянок, оскільки ці землі відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення, відповідно до Земельного кодексу такі землі не можуть перебувати у власності саме іноземних громадян.
Виникає питання чи можемо ми посвідчити договір купівлі-продажу земельної ділянки з цільовим призначенням індивідуального садівництва, Покупцем якого є дружина іноземця ?
Відповідь на це питання – ні. Обґрунтування – при посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки та реєстрації права власності в ДРРП у Покупця виникає право спільної сумісної власності подружжя на майно.
Отже якщо Покупцем є громадянин іншої держави який, має посвідку на постійне місце проживання на території України, він може лише набути право користування ( оренди) на земельну ділянку з цільовим призначенням - індивідуальне садівництво, виключення становлять випадки успадкування земельних ділянок для садівництва іноземними громадянами або особами без громадянства. Проте за таких умов, останні повинні відчужити такі земельні ділянки протягом одного року з моменту набуття прав на них.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Іноземці можуть набувати права власності на земельні ділянки у разі:
- придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими договорами,
- викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності,
- прийняття спадщини.
Згідно статті 121 Земельного Кодексу норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам передбачають:
в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
2. Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).
3. Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв'язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).
Зустрічаються випадки, коли нам надають документи на підготовку проектів договорів купівлі-продажу предметом яких є житловий будинок та земельні ділянки право власності на які оформлено згідно чинного законодавства. Цільове призначення одної з яких – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка), а іншої - ведення особистого селянського господарства, індивідуальне садівництво.
У разі посвідчення подібних правочинів, спрямованих на відчуження земельних ділянок, громадянину іншої держави, нотаріус зобов’язаний перевірити на підставі поданого Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку: цільове призначення, категорію земель, вид використання земельної ділянки.
Якщо з поданих нотаріусу документів випливає, що житловий будинок, будівля, збудовані на земельній ділянці, що не були відведені для цієї мети, нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження. Окрім цього потрібно звернути увагу на зазначену у Витязі категорію земель, якщо земельна ділянка буде мати категорію сільськогосподарського призначення, нотаріус також зобов’язаний відмовити в посвідчення договору Покупцем якої буде громадянин іншої держави.
Приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Драна І.В.
Помітили помилку в тексті? Будь-ласка, виділіть текст та натисніть Ctrl+Enter. Ми вдячні Вам за допомогу.