 КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ |
 notar_kom@ukr.net |
 ПЕРЕВІРКА ІДЕНТИФІКАЦІЙНОГО НОМЕРУ |
Опубліковано: 08-09-2016
Те,що змінилось.
Одним із найбільш помітних та багатообіцяючих нововведень Порядку державної реєстрації прав, затвердженого Постановою Кабміну від 23 серпня 2016 р. № 553, є правове запровадження інформаційної взаємодії Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.
Так, відомості про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, державний реєстратор отримуватиме в режимі реального часу безпосередньо з вищевказаного реєстру.
Згідно п.1 -2 Постанови КМУ, інформаційна взаємодія між реєстрами буде забезпечена Міністерством юстиції разом з Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства у двомісячний строк з дня набрання чинності постановою. до здійснення інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним реєстром документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів подання заявником документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, чи його завіреної копії (у випадках, передбачених законодавством) є обов’язковим.
Не менш помітними є і наступні новели Порядку.
Так, згідно п. 9 нормативного акта, у разі коли оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства. В даному разі, цілком обґрунтовано слід інтерпретувати норму таким чином, що державному реєстратору подаються взамін оригіналів засвідчені копії лише в тих випадках, коли компетентний орган в силу норм права не може видати оригінал заявнику. Також, враховуючи універсальність змісту норми, можна припустити, що на практиці вона буде тлумачитися розширювально і правозасточувачі поширюватимуть її і на випадки, коли в органах влади зберігаються примірники документів а їх дублікати вони не можуть видати взамін втраченим. Цьому прикладом може слугувати ситуація, коли примірник державного акту про право власності на земельні наділи зберігається в органах ДЗК, але їх дублікат не видається так як це не передбачено законодавством.
Дещо розширено перелік інформаційних систем, які використовує державний реєстратор.
Якщо Постановою КМУ від 25 грудня 2015 р. № 1127 було передбачено лише, що під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав.
То згідно нового Порядку, під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов’язково використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено відповідно до законодавства, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів. Тобто, перелік реєстрів, які може офіційно використовувати реєстратор є відкритим.
Зазнав змін і п. 25 Порядку. Зокрема, Заява, що долучалася до документів, поданих для державної реєстрації прав, з відповідними відомостями заявника про отримання документів в повному обсязі, інші заяви, що подавалися суб’єкту державної реєстрації прав або нотаріусу, документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав (крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 24 цього Порядку), а також інші документи, що були отримані у паперовій формі державним реєстратором під час розгляду заяви та не підлягають поверненню заявнику, долучаються до відповідної реєстраційної справи або зберігаються суб’єктом державної реєстрації прав, нотаріусом протягом трьох років. Але потрібно мати на увазі, що дане правило, силу абз. 2 п. 25 Порядку, не поширюється на випадки проведення нотаріусом державної реєстрації прав, в такому разі документи передаються суб’єкту держреєстрації у порядку, встановленому Мінюстом.
Змінено формулювання п. 30 Порядку. Якщо раніше в положенні містилася загальна норма про те, що Державна реєстрація прав може проводитися за заявою заявника шляхом подання її в електронній формі суб’єкту державної реєстрації прав або нотаріусу через веб-портал Мін’юсту. А також те, що заява в електронній формі може бути подана державним виконавцем у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв’язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки, а також у разі державної реєстрації речових прав, похідних від права власності (крім іпотеки), незалежно від особи заявника.
То тепер норма є більш конкретизованою у відношення того, на реєстрацію чого може бути подана електронна заява. Так, державна реєстрація прав може проводитися за заявою, поданою в електронній формі суб’єкту державної реєстрації прав або нотаріусу через веб-портал Мін’юсту, в разі:
державної реєстрації припинення іпотеки у зв’язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки, — за заявою державного виконавця;
державної реєстрації обтяження — за заявою органу державної влади, його посадової особи, якими встановлено, змінено або припинено обтяження;
державної реєстрації речових прав, похідних від права власності (крім іпотеки), — за заявою власника, іншого правонабувача, сторони правочину, у яких виникло речове право;
державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об’єкт нерухомого майна (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, — за заявою особи, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб.
Положення пунктів Порядку про реєстрацію об’єктів, які є спільною власністю, доповнено нормою про те, що нотаріусу можуть подаватися не тільки заяви співвласників, але і договір між ними про розподіл часток.
З’явилося нове положення п. 51 Порядку, що регулюють державну реєстрацію у зв’язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються. Так, державному реєстратору подається:
1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою;
2) акт приймання-передачі нерухомого майна.
Положення Порядку доповнено новою нормою п. 54 про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об’єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об’єктів, або об’єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об’єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об’єкта цивільних правовідносин. Дана норма наштовхує на думку на те, що державному реєстратору повинні подаватися технічні висновки про можливості поділу об’єктів, хоча в переліку документів, передбачених для подання, вони не зазначені. На практиці і раніше нотаріусами витребовувалися даного роду висновки, але зазначена норма формально з’явилася вперше в Порядку.
Порядок доповнено принципово новими нормами п.п. 66 та 67, які встановлюють особливості реєстрації у процесі спадкування та за рішеннями судів.
Зокрема, для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.
Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб’єкта права власності — спадкодавця з обов’язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи. Тлумачення даного пункту Порядку дозволяє говорити про те, що законодавець передбачив ним можливість первинної реєстрації права власності на об’єкт спадкування за спадкодавцем, ще до отримання спадкоємцем (спадкоємцями) свідоцтва про право на спадщину.
Відносно здійснення державної реєстрації права власності на підставі рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння, то крім рішення суду подаються також документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та цим Порядком, що підтверджують право власності на нерухоме майно належного власника. Для державної реєстрації права власності на підставі рішення суду про розірвання договору, за яким відбувся перехід права власності, крім рішення суду подаються також документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та цим Порядком, що підтверджують право власності на нерухоме майно відчужувача.
Для державної реєстрації права власності на підставі рішення суду про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, крім рішення суду подаються також документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені пунктом 41 цього Порядку.
Для державної реєстрації права власності на підставі рішення суду про визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва, крім рішення суду подаються також документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені пунктом 68 цього Порядку.
Дане положення слід оцінити досить позитивно, адже воно зменшує подання нотаріусу неправосудних рішень, що час від часу мають місце.
Постановою Кабміну від 23 серпня 2016 р. № 553, п.п. 77-81 також на спеціальному рівні врегульовано питання державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб або у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу.
Так, державна реєстрація права власності на об’єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб або у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, проводиться за заявою власника такого майна або за умови уповноваження власником такого майна на підставі договору — за заявою особи, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, у порядку, передбаченому пунктами 30—34 цього Порядку.
У разі коли державна реєстрація права власності здійснюється на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об’єкті нерухомого майна, будівництво якого завершено та який прийнято в експлуатацію після 1 січня 2013 р., особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, відповідним кооперативом з метою забезпечення державної реєстрації права власності кожного окремого власника нерухомого майна можуть бути подані для долучення до Державного реєстру прав:
документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на реконструйований об’єкт нерухомого майна);
затверджений особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися для будівництва об’єкта нерухомого майна, або затверджений загальними зборами кооперативу список членів кооперативу;
документ, що посвідчує право власності на об’єкт нерухомого майна до його реконструкції, — у разі державної реєстрації права власності на реконструйований об’єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об’єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли законодавством не передбачено оформлення та видачу документа на такий об’єкт нерухомого майна).
Документи для долучення до Державного реєстру прав, передбачені цим пунктом, подаються суб’єкту державної реєстрації прав або нотаріусу через веб-портал Мін’юсту шляхом формування заяви в електронній формі з обов’язковим зазначенням у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, та з долученням до неї електронних копій оригіналів документів, виготовлених шляхом сканування, або оригіналів таких електронних документів з обов’язковим накладенням власного електронного цифрового підпису.
Уповноважена особа суб’єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник в день формування заяви в електронній формі за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав реєструє її в базі даних заяв та після накладення власного електронного цифрового підпису надає таку заяву заявникові шляхом надіслання її на електронну адресу, зазначену ним у відповідній заяві.
Державний реєстратор здійснює розгляд документів в електронній формі та за відсутності підстав для відмови у їх прийнятті вносить відомості про такі документи, а також відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, до відомостей про земельну ділянку, на якій розташований об’єкт нерухомого майна, що містяться у Державному реєстрі прав, з обов’язковим долученням до відомостей про документи електронних копій оригіналів таких документів, виготовлених шляхом сканування, або оригіналів таких електронних документів.
У прийнятті документів може бути відмовлено виключно у разі, коли у Державному реєстрі прав відсутні відомості про зареєстровані речові права на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт нерухомого майна.
Документи, подані особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, відповідним кооперативом, сформовані державним реєстратором за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час розгляду заяви, зберігаються в електронній формі у цьому Реєстрі.
Для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об’єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються:
документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об’єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо).
У разі участі особи у фонді фінансування будівництва документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об’єкта будівництва, є видана управителем такого фонду довідка про право довірителя на набуття у власність об’єкта інвестування.
У разі придбання особою безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром є одиниця нерухомості, документами, що підтверджують набуття у власність закріпленого за особою об’єкта будівництва, є договір купівлі-продажу облігацій та за наявності документ, згідно з яким здійснилося закріплення відповідного об’єкта інвестування за власником облігацій (договір резервування, бронювання тощо).
У разі придбання майнових прав на об’єкт нерухомості документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об’єкта будівництва, є договір купівлі-продажу майнових прав;
технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).
У разі коли державна реєстрація права власності здійснюється на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об’єкті нерухомого майна, будівництво якого завершено та який прийнято в експлуатацію після 1 січня 2013 р., також обов’язково зазначаються у відповідній заяві відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, та подаються завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, копії:
документа, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на реконструйований об’єкт нерухомого майна);
документа, що посвідчує право власності на об’єкт нерухомого майна до його реконструкції, — у разі державної реєстрації права власності на реконструйований об’єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об’єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли законодавством не передбачено оформлення та видачу документа на такий об’єкт нерухомого майна).
У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, обов’язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.
Відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, не зазначаються, а завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, копії документів, передбачені цим пунктом, не подаються у разі, коли такою особою відповідно до пункту 77 цього Порядку подано зазначені відомості та документи для долучення їх до Державного реєстру прав.
Для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об’єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, у порядку, передбаченому пунктами 30—34 цього Порядку, подаються:
1) документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об’єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо).
У разі участі особи у фонді фінансування будівництва документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об’єкта будівництва, є видана управителем такого фонду довідка про право довірителя на набуття у власність об’єкта інвестування.
У разі придбання особою безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром є одиниця нерухомості, документами, що підтверджують набуття у власність закріпленого за особою об’єкта будівництва, є договір купівлі-продажу облігацій та за наявності документ, згідно з яким здійснилося закріплення відповідного об’єкта інвестування за власником облігацій (договір резервування, бронювання тощо).
У разі придбання майнових прав на об’єкт нерухомості документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об’єкта будівництва, є договір купівлі-продажу майнових прав;
2) технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо);
3) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта;
4) документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на реконструйований об’єкт нерухомого майна);
5) документ, що посвідчує право власності на об’єкт нерухомого майна до його реконструкції, — у разі державної реєстрації права власності на реконструйований об’єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об’єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли законодавством не передбачено оформлення та видачу документа на такий об’єкт нерухомого майна).
Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.
У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, обов’язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.
Для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об’єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності кооперативу подаються:
довідка кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі;
технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).
У разі коли державна реєстрація права власності здійснюється на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об’єкті нерухомого майна, будівництво якого завершено та який прийнято в експлуатацію після 1 січня 2013 р., також обов’язково зазначаються у відповідній заяві відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, та подаються завірені відповідним кооперативом копії:
документа, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на реконструйований об’єкт нерухомого майна);
документа, що посвідчує право власності на об’єкт нерухомого майна до його реконструкції, — у разі державної реєстрації права власності на реконструйований об’єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об’єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли законодавством не передбачено оформлення та видачу документа на такий об’єкт нерухомого майна).
У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, обов’язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.
Відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, не зазначаються, а завірені кооперативом копії документів, передбачені цим пунктом, не подаються у разі, коли таким кооперативом відповідно до пункту 77 цього Порядку подано зазначені відомості та документи для долучення їх до Державного реєстру прав.
Для державної реєстрації права власності на окремо розташоване індивідуально визначене нерухоме майно (дача, гараж тощо), будівництво яких здійснювалося у результаті діяльності дачного, гаражного чи іншого кооперативу, крім документів, передбачених пунктами 41 і 42 цього Порядку, також подається довідка відповідного кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.
Помітили помилку в тексті? Будь-ласка, виділіть текст та натисніть Ctrl+Enter. Ми вдячні Вам за допомогу.
