Відділення Нотаріальної Палати України у Кіровоградській області

Рішення судів про визнання

нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ФСУ

ПОСТАНОВА ЖИТОМИРСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО

СУДУ ВІД 26.06.2013 ПРО ЗАДОВОЛЕННЯ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

ПРИВАТНОГО НОТАРІУСА РМНО.

ПОСТАНОВУ РІВНЕНСЬКОГО ОКРУЖНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

ВІД 29.04.13 СКАСУВАТИ ТА ПРИЙНЯТИ НОВУ ПОСТАНОВУ.

ПОДАТКОВЕ ПОВІДОМЛЕННЯ-РІШЕННЯ ДШ В М.РІВНОМУ РІВНЕНСЬКОЇ

ОБЛАСТІ ДПС ВІД 07.03.2013 ВИЗНАТИ НЕЧИННИМ ТА СКАСУВАТИ.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А. Суддя-доповідач: Євпак В.В.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«26» червня 2013 р. Справа № 817/1082/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді    Євпак В.В.

суддів:                       Капустинського М.М.

Мацького Є.М.

при секретарі           Волянська О.В.

за участю представника позивача ОСОБА6

представника відповідача    Кузьмич Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА5 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від «29» квітня 2013 р. у справі за позовом Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА5 до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА5 звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про задоволення її позову. В апеляційній скарзі зазначила, що не має найманих працівників, а тому не є податковим агентом і не повинна подавати до податкового органу розрахунок ф. № 1ДФ. Відповідно до ст.ст. 172-174 Податкового кодексу України вона подавала інформацію до податкового органу про відповідні договори, посвідчені позивачем, включаючи інформацію про їх вартість та суму сплаченого податку, в порядку встановленому Податковим кодексом для податкового розрахунку. А тому підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення у відповідача не було.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА5, згідно реєстраційного посвідчення про реєстрацію приват­ної нотаріальної діяльності є приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу.

26.02.2013 року податковим органом було проведено перевірку приватного нотаріуса ОСОБА5 щодо своєчасності подачі податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ф. №1ДФ, про що складено акт № 698 від 26.02.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 172.4 ст.172, п. 173.4 с. 173, п. 174.4 ст. 174, абз. «б» пп. 176.2 ст. 176, п. 70.6 ст. 70, п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007271740 від 07.03.2013 року про збільшення суми податкового зобов'язання за штрафними санкціями по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідач правомірно застосував штрафну санкцію, оскільки позивач у даних правовідносинах виступає в ролі податкового агента.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.180 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб визначається як юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента — юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є в тому числі і податкові агенти.

При оподаткуванні податком на доходи фізичних осіб об'єктом оподаткування резидента є: за­гальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент — для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку — для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перераху­вання) податку до бюджету (ст. 171 Податкового кодексу України).

Колегія суддів вважає, що позивач в такому випадку не є податковим агентом, відповідно до правил ст. 162 Податкового кодексу України, він також не може бути платником податку на доходи фізичних осіб із доходів, отриманих фізичними особами за спадщиною та даруванням, за договорами купівлі-продажу (міни), договорами з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна між фізичними особами.

Відповідно до п. 172.4 ст. 172 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нота­ріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Згідно з абз. 4 п. 173.4 ст. 173 Податкового кодексу України нотаріус щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені договори купівлі-продажу (міни), про вартість кожного договору та про суму сплаченого податку у порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Відповідно до п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу України нотаріус щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування у порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

За змістом зазначених статей 172,173,174 Податкового кодексу України інформація, яку повинен подавати нотаріус до органу державної податкової служби, не є податковою звітністю в розумінні глави 2 розділу II Податкового кодексу України.

Не будучи податковим агентом, позивач при поданні до державного податкового органу Інформації про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування, договорів купівлі-продажу (міни), договорів з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна між фізичними особами, повинен брати до уваги тільки ті розділи податкового розрахунку, які стосуються його як особи, яка не має статусу податкового агента, та подавати таку інформацію в строки, встановлені Податковим кодексом України для податкового кварталу.

Встановлено, що позивач подавала до податкового органу таку інформацію.

Таким чином, підстав для застосування до позивача штрафу, передбаченого частиною 1 пунк­ту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, у відповідача не було.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняте судом рішення у справі про відмову в позові підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА5 задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від «29» квітня 2013 р. скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби № 0007271740 від 07.03.2013 року визнати нечинним та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                                   В.В. Євпак

судді:                                                                      М.М. Капустинський

Є.М. Мацький

Повний текст судового рішення виготовлено «01» липня 2013 р. Роздруковано та надіслано:

1  - в справу

2  - позивачу Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА5 АДРЕСА 1

3  - відповідачу Державна податкова інспекція у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська,8, м. Рівне, 33023

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №817/1082/13-а

29 квітня 2013 року 14 год. 47 хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА1

відповідача: представник Форет М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБАЗ

до ДПІ в м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, — ВСТАНОВИВ:

Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБАЗ (далі ОСОБА_3) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі ДПІ у м. Рівному) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 березня 2013 року позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному № 0007271740 від 07.03.2013 року про збільшення суми податкового зобов'язання за штрафними санкціями по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510 грн., винесеного на підставі акта перевірки № 698 від 26.02.2013 р., в якому податковий орган прийшов до висновку про порушення п. 51.1 ст. 51, пп. 70.16.1 п. 70.16 ст. 70 Податкового кодексу України. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а податкове повідомлення-рішення № 0007271740 від 07.03.2013 року протиправним, відтак просить скасувати його.

Відповідач — ДПІ у м. Рівному адміністративний позов не визнав та заперечив, зазначає, що позов є необґрунтованим та безпідставним, у зв'язку з чим подав письмові заперечення. Вважає, що висновки, викладені в акті перевірки № 698 від 26.02.2013 р., є обґрунтованими, а тому подат­кове повідомлення-рішення № 0007271740 від 07.03.2013 року про збільшення суми податкового зобов'язання за штрафними санкціями по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510 грн., винесене на підставі чинного податкового законодавства та є правомірним. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала повністю з підстав, викладених у ньому, надала суду додаткові пояснення. Вказує, що відповідно до пп. «б» п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України та ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» були затверджені форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 -ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку наказом № 1020 від 24.12.2010 р. Відповідно до цього наказу така форма 1-ДФ подається податковими агентами у строки, встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Податкового кодексу України податковими агентами є особи, на яких покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Представник позивача стверджує, що приватний нотаріус є податковим агентом лише в тому випадку, якщо у нього є працівники або він виплачує дохід (у грошовій або негрошовій формі) іншій фізичній особі або фізичній особі — підприємцю і нараховує, утримує та сплачує податок. В цьому випадку приватний нотаріус зобов'язаний подати податковий розрахунок форми 1-ДФ в строки, встановлені для податкового кварталу. Представник позивача вказує, що позивач не має найманих працівників, а тому не є податковим агентом і не повинна подавати до податкового органу розрахунок 1-ДФ.

Окрім того, представник позивача стверджує, що відповідно до ст.ст. 172-174 Податкового кодексу України позивач подавала інформацію до податкового органу про відповідні договори, посвідчені позивачем, включаючи інформацію про їх вартість та суму сплаченого податку, в порядку, встановленому Податковим кодексом для податкового розрахунку. А тому підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення у відповідача не було.

Представник позивача просить адміністративний позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав та заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, та додатково пояснив суду, що за неподання ін­формації згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідачем було проведено позапланову документальну перевірку, за результатами якої складено акт № 698 від 26.02.2013 р. В ході перевірки було встановлено порушення п. 51.1 ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176, абз. «а» п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України. На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлен­ня-рішення № 0007271740 від 07.03.2013 року про збільшення суми податкового зобов'язання за штрафними санкціями по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510 грн.

Представник відповідача стверджує, що при видачі свідоцтва про право на спадщину або посвідченні договорів дарування на користь фізичної особи — резидента нотаріуси виконують функції податкового агента лише в частині надання інформації податковим органам і не зобов'язані нара­ховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету з доходу у вигляді вартості успадкованого майна, що відповідним чином відображають у формі 1ДФ.

З огляду на зазначене, представник відповідача вважає податкове повідомлення-рішення № 0007271740 від 07.03.2013 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання за штрафними санкціями по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510 грн., правомірним. У задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Судом встановлено, що ОСОБАЗ, згідно реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності є приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу.

Судом також встановлено, що за наслідками перевірки своєчасності подачі податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1-ДФ) складено акт № 698 від 26.02.2013 року

В акті перевірки податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем п. 172.4 ст. 172, п. 173.4 с. 173, п. 174.4 ст. 174, абз. «б» пп. 176.2 ст. 176, п. 70.6 ст. 70, п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007271740 від 07.03.2013 року про збільшення суми податкового зобов'язання за штрафними санкціями по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510 грн.

При вирішенні даного спору суд керувався наступним.

Відповідно до п. 172.4 ст. 172 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для подат­кового розрахунку.

Згідно абз. 4 п. 173.4 ст. 174 Податкового кодексу України нотаріус щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені договори купівлі-продажу (міни), про вартість кожного договору та про суму сплаченого податку у порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

У відповідності до п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу України нотаріус щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

На думку суду, відповідно до вимог п. 172.4 ст.174, п. 173.4 ст. 174, п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу України нотаріуси виконують функції податкового агента лише в частині надання інформації податковим органам про посвідчені ним договори щодо проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна між фізичними особами та продажу (обміну) рухомого майна між стороною (сторонами) цього договору, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого податку, а також інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування, та не зобов'язані нараховувати, утримувати і сплачувати податок до бюджету з доходу у вигляді вартості відчуженого або успадкованого майна. Інформація щодо отриманих громадянами доходів у вигляді об'єктів нерухомого та рухомого майна, спадщини (подарунків) відображається у податковому розрахунку за ф. № 1-ДФ.

Згідно п. 51.1 статті 51 Кодексу податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Відповідно до пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а)  своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету
податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або
під час такої виплати за її рахунок;

б)  подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми
утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику
податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Згідно із п. 70.1 статті 70 ПК України Центральний орган державної податкової служби формує та веде Державний реєстр фізичних осіб — платників податків (далі — Державний реєстр). До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є: громадянами України; іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні; іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.

Облік фізичних осіб — платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 розділу І Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» (далі — Порядок), останній визначає порядок заповнення і подання органам державної податкової служби України податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку (далі — податковий розрахунок) відповідно до вимог статті 51 підпункту 70.16.1 пункту 70.16 статті 70, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України. Дія даного Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів — юридичних осіб, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Враховуючи наведене, викладені в акті перевірки порушення знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, тому податковим органом правомірно, відповідно до п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення № 0007271740 від 07.03.2013 року про збільшення суми податкового зобов'язання за штрафними санкціями по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510 грн.

В силу частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. З ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 11,ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними та до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, —

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили піс­ля повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                               Жуковська Л.А.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» травня 2013 р.                                      м. Київ                                         К/800/4751/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача: Муравйов О.В., Вербицька О.В., Маринчак Н.Є., Малюги Ю.В., Луков А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Хмельницької районної Державної нотаріаль­ної контори на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.12.2012 року у справі № 2270/6510/12 за позовом Хмельницької районної Державної нотаріальної контори до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, —

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.11.2012 року у справі № 2270/6510/12 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0016531703 від 10.08.2012 року.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.12.2012 року апеляцій­ну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому задоволено повністю. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.11.2012 року у справі № 2270/6510/12 скасовано. Прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову місцевого адміністративного суду. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 14, 18, 70, 119, 176 Податкового кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому камеральної перевірки «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», поданого Хмельницькою районною Державною нотаріальною конторою за звітний податковий період — 1 квартал 2012 року, складено акт № 4550/17-4/02901173 від 03.08.2012 року, яким зафіксовано порушення позивачем п. 70.1 ст. 70, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, п. 3.1.4 п. 3.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, зокрема, виявлено недостовірні відомості, а саме: податковий номер фізичної особи 2821815246, 2390019579 під ознакою доходу «113» та « 114» відповідно недійсний.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем проти­правно застосовано штрафну санкцію, оскільки позивач у даних правовідносинах не виступає в ролі платника податків — податкового агента.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в позові у зв'язку з правомірністю прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Згідно з пп. 14.1.180 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб визначається як юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента — юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є в тому числі і податкові агенти.

При оподаткуванні податком на доходи фізичних осіб об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент — для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку — для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перераху­вання) податку до бюджету (ст. 171 Податкового кодексу України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач в такому випадку не є податковим агентом, відповідно до правил ст. 162 Податкового кодексу України, він також не може бути платником податку на доходи фізичних осіб із доходів, отриманих фізичними особами за спадщиною та за договорами дарування.

Відповідно до п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу України нотаріус щокварталу подає до ор­гану державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування у порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

За змістом п. 174 ст. 174 Податкового кодексу України інформація, яку повинен подавати нотаріус до органу державної податкової служби, не є податковою звітністю в розумінні глави 2 розділу II Податкового кодексу України.

Не будучи податковим агентом, позивач при поданні до державного податкового органу Інформації про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування повинен брати до уваги тільки ті розділи податкового розрахунку, які стосуються його як особи, яка не має статусу податкового агента, та подавати таку інформацію в строки, встановлені Податковим кодексом України для податкового кварталу.

Таким чином, підстав для застосування до позивача штрафу, передбаченого частиною 1 пунк­ту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, у відповідача не було.

За таких обставин, відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову в позові підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції про задоволення позову — залишенню в силі.

Враховуючи викладене вище, касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, —

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Хмельницької районної Державної нотаріальної контори задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.12.2012 року у справі № 2270/6510/12 скасувати.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.11.2012 року у справі № 2270/6510/12 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238,239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                             О.В. Муравйов

Судді                                                                                 О.В. Вербицька

Н.Є. Маринчак

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2270/6510/12

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Судця-доповідач: Кузьмишин В.М.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2012 року                                                                                            м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Курка О.П., Совгири Д.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Хмельницької районної Державної нотаріальної контори до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Хмельницька районна Державна нотаріальна контора звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року даний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони у судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені завчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням у матеріалах справи.

Колегія суддів, враховуючи, що явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, керуючись приписами ст.ст.196, 197 КАС України, визнала за можливе здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач 02.09.1993 року зареєстрований виконавчим комітетом Хмельницької міської ради як юридична особа, та відповідно до статей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Хмельницькою районною Державною нотаріальною конторою подано до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2012 року № 25712 від 03.05.2012 року.

Державним податковим органом 03.08.2012 року проведено камеральну перевірку «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», поданого Хмельницькою районною Державною нотаріальною конторою за звітний податковий період — 1 квартал 2012 року.

За результатами перевірки відповідач склав Акт «Про результати камеральної перевірки податкової звітності, а саме податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2012 року № 4550/17-4/02901173 від 03.08.2012 року.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пункту 70.1 статті 70 розділу 2, пункту 176.2 статті 176 розділу 4 Податкового кодексу України, підпункту 3.1.4 пункту 3.1 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплачено­го) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», тобто виявлено недостовірні відомості, а саме: податковий номер фізичної особи 2821815246, 2390019579 під ознакою доходу «113» та «114» відповідно недійсний.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що відповідачем протиправно застосовано до позивача штрафну санкцію, та того, що позивач у даних правовідносинах не виступає в ролі платника податків — податкового агента.

Колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України закріплено, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу України нотаріус щокварталу подає до орга­ну ДПС за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування у порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

При видачі свідоцтва про право на спадщину або посвідченні договорів дарування на користь фізичних осіб — резидентів нотаріуси виконують функції податкового агента лише у частині надання інформації податковим органам та не зобов'язані нараховувати, утримувати і сплачувати податок до бюджету з доходу у вигляді вартості успадкованого майна. Інформація щодо отриманих громадянами доходів у вигляді спадщини (подарунків) відображається у податковому розрахунку за ф. № 1-ДФ за чотирма ознаками доходу «113» — «116» залежно від ступеня споріднення спадкоємця зі спадкодавцем або за ознакою доходу «117» для прийнятих у спадщину заощаджень, по­міщених до 2 січня 1992 року до установ Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, погашення яких не відбулося. Податковим агентом у формі № 1-ДФ заповнюються графи 1,2 та 5 та За. У зазначених графах відображаються: порядковий номер, реєстраційний номер облікової картки, ознака доходу та (за наявності) сума доходу, отриманого платником унаслідок прийняття ним спадщини (подарунка).

Згідно п. 51.1 статті 51 Кодексу податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Відповідно до пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а)  своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету
податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або
під час такої виплати за її рахунок;

б)  подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Згідно із п. 70.1 статті 70 ПК України Центральний орган державної податкової служби формує та веде Державний реєстр фізичних осіб — платників податків (далі — Державний реєстр). До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є: громадянами України; іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні; іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.

Облік фізичних осіб — платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 розділу І Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників, податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» (далі — Порядок), останній визначає порядок заповнення і подання органам державної податкової служби України податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку (далі — податковий розрахунок) відповідно до вимог статті 51, підпункту 70.16.1 пункту 70.16 статті 70, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України. Дія даного Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів — юридичних осіб, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Відповідно до п.п. 3.1.4 п. 3.1 Порядку у формі № 1-ДФ зазначається податковий номер юридичної особи — податкового агента, податковий номер або серія та номер паспорта фізичної особи — податкового агента (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), яка подає розрахунок.

Враховуючи наведене, викладені в акті перевірки порушення знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, тому Податковим органом правомірно відповідно до п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення форма «Р» №  016531703/2701 від 10.08.2012 року на суму 510,00 грн.

В силу частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. З ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, —

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Хмельницької районної Державної нотаріальної контори до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, — скасувати.

У задоволенні позову Хмельницької районної Державної нотаріальної контори до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий                                       Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді                                                                      Курко Олег Петрович

Совгира Дмитро Іванович

УХВАЛА ВИЩОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ПРО                            

ВІДХИЛЕННЯ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ДПІУ М. РІВНОМУ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДОХОДІВ У РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ. ПОСТАНОВУ РІВНЕНСЬКОГО ОКРУЖНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

ВІД 13.08.13 ЗАЛИШИТИ БЕЗ ЗМІН.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року                                    м. Київ                                     К/800/51421/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого — Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року

у справі № 817/1679/13-а

за позовом Головного управління юстиції в Рівненській області

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління юстиції в Рівненській області звернулось до суду з адміністративним по­зовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року у справі № 817/1679/13-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано по­даткове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 19.04.2013 року № 0001401703.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби камеральної перевірки податкового розрахунку за формою № 1-ДФ, поданого Головним управлінням юстиції в Рівненській області, відповідачем складено акт від 12.04.2013 року №151/17-311, яким встановле­но, що податковий розрахунок за формою № 1-ДФ за II квартал 2012 року подано з недостовірними відомостями, помилками, а саме: по реєстраційному номеру облікової картки платника податку 1741503216 за ознакою доходу «114» та «117».

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2013 року № 00001401703, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем протиправно застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій, оскільки позивач у даних правовідносинах не виступає в ролі платника податків — податкового агента.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Згідно із пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб визначається як юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента — юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є в тому числі і податкові агенти.

При оподаткуванні податком на доходи фізичних осіб об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент — для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку — для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перераху­вання) податку до бюджету (ст. 171 Податкового кодексу України).

Подаючи податковий розрахунок за формою № 1-ДФ, ні позивач, ні нотаріус державної нотаріальної контори, який заповнював форму, не діяли як податкові агенти, оскільки відповідно до п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків, оскільки згідно із п. 174.3 ст. 174 Податкового кодексу України особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Таким чином, ні позивач, ні нотаріус державної нотаріальної контори не уповноважені законом вчиняти відповідні дії щодо платника податків за ідентифікаційним номером 1741503216, і відповідно, не виступають в даному випадку податковими агентами.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач в такому випадку не є податковим агентом, відповідно до правил ст. 162 Податкового кодексу України, він також не може бути платником податку на доходи фізичних осіб із доходів, отриманих фізичними особами за спадщиною.

Відповідно до п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу України нотаріус щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування у порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

За змістом п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу України інформація, яку повинен подавати нотаріус до органу державної податкової служби, не є податковою звітністю в розумінні глави 2 розділу II Податкового кодексу України.

Не будучи податковим агентом, позивач при поданні до державного податкового органу Інформації про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування повинен брати до уваги тільки ті розділи податкового розрахунку, які стосуються його як особи, яка не має статусу податкового агента, та подавати таку інформацію в строки, встановлені Податковим кодексом України для податкового кварталу.

Таким чином, підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, у відповідача не було.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, що постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, та підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220,221-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року у справі № 817/1679/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміні­стративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                                          ЮЛ. Цвіркун

Судді                                                                                  Л.В. Ланченко

Н.Г. Пилипчук