 КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ |
 notar_kom@ukr.net |
 ПЕРЕВІРКА ІДЕНТИФІКАЦІЙНОГО НОМЕРУ |
Опубліковано: 03-11-2015
Іщук І.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
ВИМОГИ ПО ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ІНОЗЕМНИХ ДОКУМЕНТІВ:
ПРАКТИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ В РОБОТІ НОТАРІУСАМИ УКРАЇНИ
В умовах всесвітньої глобалізації міждержавних та культурних відносин зростає і міжнародних обіг офіційних документів різних держав світу на території України. Не оминає цей процес і нотаріат України, адже нотаріуси приймають безпосередню участь в підготовці та оформленні документів, які посвідчують права та факти, що мають юридичне значення. Як відомо, Закон України «Про міжнародне приватне право» у статті 13 вказує на те, що документи, які видані уповноваженими органами іноземних держав, являються дійсними в Україні в разі їх легалізації. Виключення стосується тих документів, для яких вимога легалізації не передбачена законом або міжнародними договорами України. Крім того, правовою основою вимоги легалізації документів, які складено за кордоном за участю іноземних органів влади, є норма статті 100 Закону України «Про нотаріат». Тобто, нотаріуси України при вчиненні будь-яких нотаріальних дій відносно документів, які мають іноземне походження, або за участю останніх повинні перевіряти такі документи на предмет їх відповідності вимогам легалізації. Метою даної статті було саме дослідження вимоги легалізації документів для різних країн світу, аналіз норм міжнародних договорів України, систематизація та узагальнення отриманої інформації для можливості використання в роботі органами нотаріату. В процесі підготовки матеріалу були використанні роз’яснення Міністерства юстиції України, методичні рекомендації, узагальнення, існуючі міжнародні договори України про правову допомогу, а також інформація Міністерства закордонних справ України щодо практики застосування міжнародних договорів на території України. Результатом проведеного дослідження є наведена нижче аналітична таблиця по вимогах легалізації документів з усіх існуючих країн світу. Порядок використання таблиці: Таблиця була побудована в алфавітному порядку за назвами країн. Поряд із назвою країни зазначено також офіційну назву держави. В другій колонці зазначений спосіб прийняття документів, а саме: 1) Консульська легалізація – це перевірка офіційного документу відповідності чинному законодавству держави перебування, встановлення та посвідчення дійсності документа або справжності підпису, повноважень посадової особи, яка підписала документ або засвідчила попередній підпис, а також дійсності відбитку штампу, печатки, якими скріплено документ. До цієї категорії належать наступні країни: Алжир, Ангола, Афганістан, Бангладеш, Бахрейн, Бенін, Болівія, Бразилія, Буркіна-Фасо, Бурунді, Бутан, Ватикан, Габон, Гаїті, Гайана, Гамбія, Гана, Гватемала, Гвінея, Гвінея-Бісау, Джибуті, Екваторіальна Гвінея, Еритрея, Ємен, Замбія, Західна Сахара, Зімбабве, Індонезія, Ірак, Йорданія, Камбоджа, Камерун, Канада, Катар, Кенія, Кірибаті, Коморські острови, Конго, Демократична Республіка Конго, Косово, Кот-д’Івуар, Кувейт, Лаос, Ліван, Лівія, Мавританія, Мадагаскар, Малайзія, Малі, Мальдіви, Марокко, Федеративні Штати Мікронезії, Мозамбік, М’янма, Науру, Непал, Нігер, Нігерія, Нікарагуа, Об’єднані Арабські Емірати, Пакистан, Палау, Палестина, Папуа-Нова Гвінея, Парагвай, Руанда, Саудівська Аравія, Сенегал, Сингапур, Соломонові Острови, Сомалі, Судан, Східний Тимо, Сьєрра-Леоне, Таїланд, Танзанія, Того, Тувалу, Туніс, Уганда, Уругвай, Філіппіни, Центральноафриканська Республіка, Чад, Чилі, Шрі-Ланка, Ямайка. 2) Апостиль – це спрощена процедура, яка застосовується замість консульської легалізації відповідно до Гаазької конвенції (Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 р.; набула чинності для України 22.12.2003 р.), дія якої поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з договірних держав і мають бути представлені на території іншої договірної держави. До цієї категорії належать наступні країни: Австралія, Австрія, Азербайджан, Албанія, Андорра, Антигуа і Барбуда, Аргентина, Барбадос, Багамські острови, Беліз, Бельгія, Білорусь, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Ботсвана, Бруней, Вануату, Велика Британія, Венесуела, В’єтнам, Вірменія, Гондурас, Гренада, Греція, Грузія, Данія, Домініка, Домініканська Республіка, Еквадор, Естонія, Єгипет, Ізраїль, Індія, Іран, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Кабо-Верде, Казахстан, Киргизстан, Китай, Кіпр, Колумбія, Південна Корея, Північна Корея, Коста-Рика, Латвія, Лесото, Литва, Ліберія, Ліхтеншейн, Люксембург, Маврикій, Македонія, Малаві, Мальта, Маршалові Острови, Мексика, Молдова, Монако, Монголія, Намібія, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Оман, Панама, Південно-Африканська Республіка, Перу, Польща, Португалія, Росія, Румунія, Сальвадор, Самоа, Сан-Маріно, Сан-Томе і Принсіпі, Свазіленд, Сейшельські Острови, Сент-Вінсент і Гренадини, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сербія, Сирія, Словаччина, Словенія, Суринам, Сполучені Штати Америки, Тонга, Тринідад і Тобаго, Туреччина, Угорщина, Узбекистан, Фіджі, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Чорногорія, Швейцарія, Швеція, Японія. 3) Вільно – документи, що виготовлені або засвідчені на території однієї з Договірних Сторін міжнародних угод чи конвенцій приймаються на території інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. До цієї категорії належать наступні країни: Болгарія, Боснія і Герцеговина, Естонія, Куба, Латвія, Литва, Молдова, Польща, Румунія, Сербія, Сирія, Узбекистан, Чехія, Чорногорія. 4) Вільно* - передбачає деякі особливості звільнення від будь-якого спеціального посвідчення документів в рамках Конвенції про правову допомогу та правові відносини по цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, а саме: документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Виняток становлять - виконавчі написи та нотаріальні акти щодо грошових зобов’язань. Відтак, в даній категорії країн особливу увагу слід звертати саме на тип документа, котрий подається нотаріусу, його видавника та наявність гербової печатки. До цієї категорії належать наступні країни: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Македонія, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Угорщина, Фінляндія. 5) Обмежено вільно** - це категорія держав, з яким Україна має діючі міжнародні договори в сфері правової допомоги, однак їх дія в частині, що стосується скасування вимоги легалізації офіційних документів, не передбачає автоматичного прийняття усіх документів, складених органами іноземних країн. Оскільки, компетентними органами іноземних держав неоднаково тлумачаться відповідні положення щодо дійсності документів, що призводить до непоодиноких випадків відмови у прийнятті без додаткового засвідчення офіційних документів України у державах, з якими укладено міжнародні договори про правову допомогу у цивільних справах. Крім того, формулювання відповідних статей міжнародних договорів є неоднаковим, і у більшості випадків прямо визначає застосування правила звільнення від потреби будь-якої легалізації лише тих документів, які надсилаються Сторонами при безпосередньому застосуванні відповідного міжнародного договору. Відтак, документи, які видані даною категорією країн, потрібно індивідуально перевіряти з положеннями щодо дійсності документів в конкретних міжнародних договорах. Для зручності використання в таблиці наведені норми базових статей таких міжнародних договорів. До цієї категорії належать наступні країни: Албанія, Алжир, В’єтнам, Греція, Єгипет, Ємен, Ірак, Іран, Італія, Китай, Кіпр, Північна Корея, Лівія, Монголія, Туніс, Туреччина. Крім, зазначених в таблиці країн світу є ще окрема категорія так званих невизнаних держав і державоподібних утворень, на території яких в переважній більшості здійснюється військове протистояння. На превеликий жаль, частина України з недавній часів теж приєдналася до цієї категорії. Документи, які видані чи оформлені на території таких невизнаних держав, не можуть бути прийняті на території України. До категорії невизнаних Україною держав та утворень належать наступні угруповування: Донецька Народна Республіка (на території України)- Луганська Народна Республіка (на території України)- Республіка Крим та місто федерального значення Севастополь, як суб’єкти Російської Федерації- (на території України) Придністровська Молдавська Республіка (на території Республіки Молдова)- Нагорно-Карабахська Республіка (на території Азербайджанської Республіки)- Республіка Південна Осетія (на території Республіки Грузія)- Республіка Абхазія (на території Республіки Грузія)- Турецька Республіка Північного Кіпру- Китайська Республіка- Сахарська Арабська Демократична Республіка- Республіка Косово (на території Республіки Сербії)- Держава Ва (на території Союзу М’янма)- Держава Шан (на території Союзу М’янма)- Вазиристан (на території Ісламської Республіки Пакистан)- Авдаленд (на території Сомалійської Демократичної Республіки)- Сомаліленд (на території Сомалійської Демократичної Республіки)- Галмудуг (на території Сомалійської Демократичної Республіки)- Джубаленд (на території Сомалійської Демократичної Республіки)- Незалежна Держава Азавад (на території Республіки Малі)- Ісламська Держава Ірака та Леванта (ІГІЛ)- Ісламський Емірат Абьян (на території Єменської Республіки)- Мальтійський Оренд- Республіка Західна Папуа- Інформація, що стосується способу прийняття документів, для кожної країни наведена в індивідуальному порядку. Як результат, для деяких країн зазначені два типи способів прийняття документів. Наприклад, для Азербайджану передбачене і вільне прийняття документів (без додаткової легалізації), і апостиль. В цьому випадку пріоритетним є той спосіб прийняття документів, який зазначений в першу чергу. Тож, для Азербайджану – це буде звільнення від додаткового засвідчення документів. В інших випадках, як то для Албанії, спочатку зазначений апостиль, а потім наведена інформація про можливість обмежено вільного прийняття документів. Це обумовлено тим, що між Україною та Албанією діють норми міжнародного договору, практика застосування якиих свідчить, що вимога легалізації документів не застосовується виключно для документів, які складені в межах обсягу правової допомоги, котра надається на підставі даного міжнародного договору. Тому, в переважній більшості випадків документи, які надходять з Албанії, повинні пройти спрощену процедуру легалізації та бути апостильовані. Остання колонка таблиці містить детальну інформацію щодо підстав звільнення від вимог легалізації документів чи наявності спрощеної процедури. Особливу увагу варто звертати на примітки та виключення, які мають місце для окремих категорій країн. Адже, деякі міжнародні договори та конвенції містять певні особливості їх застосування. Наприклад, Конвенція про правову допомогу та правові відносини по цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 скасовує вимогу будь- якої легалізації документів, що виготовлені або засвідчені на території однієї з договірних сторін установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, крім виконавчих написів та нотаріальних актів щодо грошових зобов’язань.
Помітили помилку в тексті? Будь-ласка, виділіть текст та натисніть Ctrl+Enter. Ми вдячні Вам за допомогу.
