 КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ |
 notar_kom@ukr.net |
 ПЕРЕВІРКА ІДЕНТИФІКАЦІЙНОГО НОМЕРУ |
Опубліковано: 05-11-2014
Нотаріальна палата України
Відділення Нотаріальної палати України в Кіровоградській області
Юридична адреса: 25013, місто Кіровоград, вулиця Габдрахманова, буд. 3,
Поштова адреса: 25015, місто Кіровоград, проспект Комуністичний,
буд. 6/5, кв. 15
Тел. (факс): (0522) 24-62-08, 36-16-23
E-mail: notar_kom@ukr.net
16 жовтня 2014 року № 34
Президенту Нотаріальної палати України Василині Н.В.
03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7, корп. 2 літ. "А", офіс 4-1
На Ваш лист щодо узагальнення інформації по регіону щодо порядку укладення шлюбного договору повідомляю слідуюче:
1. У 2013 році нотаріусами області було посвідчено 10 шлюбних договорів, у І півріччі 2014 року – 7. Договори про розірвання шлюбних договорів не посвідчувались.
2. Відносно порядку укладення шлюбного договору та його змісту можна сказати наступне:
Шлюбний договір за СК — це договір, який укладається особами, що подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям, і регулює майнові відносини між подружжям, визначає їх майнові права та обов'язки як в шлюбі, так і у разі його розірвання.
Отже, можна дати таке визначення: шлюбний договір — це договір, який укладається між особами, що подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям, виходячи з рівності сторін та їх взаємної волі, для регулювання майнових відносин в шлюбі, а також у разі його розірвання.
Шлюбний договір, який укладено до реєстрації шлюбу, набирає чинності лише у день реєстрації шлюбу. Якщо ж шлюбний договір укладається подружжям, то він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення (ст. 95 СК).
Строк дії шлюбного договору не належить до істотних умов цього договору. Виходячи із змісту ст. 96 СК України, у шлюбному договорі може бути встановлений загальний строк його дії, а також строк тривалості окремих прав та обов'язків (строковий договір), або взагалі не вказуватися такий строк (безстроковий договір). В останньому випадку він діє до припинення шлюбу.
За загальним правилом закінчення строку дії такого шлюбного договору тягне припинення договірних зобов'язань подружжя, але сторони не звільняються від відповідальності за порушення умов договору.
Як правило, шлюбний договір припиняється з моменту припинення шлюбу. Шлюб припиняється у разі його розірвання або в зв'язку зі смертю одного із подружжя. Однак не завжди з припиненням шлюбу припиняється дія шлюбного договору, оскільки у шлюбному договорі може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу (ч. 2 ст. 96 СК).
Шлюб може тривати, а шлюбний договір, навпаки, може припинити свою дію після спливу вказаного в ньому строку.
Наприклад, якщо подружжям укладений шлюбний договір строком на 10 років, то після спливу цього строку шлюбний договір припиняє свою дію, навіть якщо шлюб триває.
Виходячи із змісту ст. 92 СК слід думати, що шлюбний договір належить до таких правочинів, які вправі особисто укладати особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, або подружжя.
Шлюбним договором в Україні регулюються винятково майнові відносини між подружжям (ч. 1 ст. 93 СК), в тому числі майнові права та обов'язки подружжя як батьків, а також сторони цього договору можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу (ч. 3 ст. 97 СК). Сторони шлюбного договору можуть змінити законний режим спільної сумісної власності подружжя визначений ст. 60 СК, на режим:
1) спільної сумісної власності;
2) часткової власності;
3) особистої приватної власності кожного з них (роздільної власності);
4) роздільної власності на конкретно визначене майно (поділ майна).
Режим подружжя, встановлений сімейним законодавством, є режимом їх спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу. Такий режим спільної сумісної власності подружжя означає, що дружина і чоловік спільно розпоряджаються майном, набутим подружжям за час шлюбу (ст. 65 СК). Крім цього, в ст. 63 СК міститься правило здійснення подружжям права спільної сумісної власності, за яким дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Це означає, що режим спільної сумісної власності діє як загальне правило, а договірний — є спеціальним режимом, який виникає лише з укладення спеціального договору, яким є шлюбний договір.
СК, визначаючи коло правовідносин, які можуть бути врегульовані шлюбним договором, включає в склад договірного режиму режими спільної сумісної, часткової або особистої приватної власності (ст. 97 СК).
Відмінність спільної сумісної власності, визначеної подружжям щодо їх майна у шлюбному договорі, від спільної сумісної власності подружжя, визначеної СК, полягає в першу чергу в тому, що подружжя може у шлюбному договорі встановити такий режим щодо майна обох або одного з подружжя. Так, якщо у подружжя було майно, яке належало кожному з них до шлюбу, то у шлюбному договорі вони мають право зазначити, що таке майно належатиме їм на праві спільної власності.
Виходячи зі ст. 370 ЦК та ст. 356 ЦК частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зміст шлюбного договору, який укладається особами, що мають намір зареєструвати шлюб і подали заяву з приводу цього, може бути зовсім звуженим до визначення майна, яке належить кожному з них до шлюбу, і майнового режиму, який обирає майбутнє подружжя для регулювання сімейних правовідносин, та складатися з кількох пунктів, оскільки шлюбний договір може бути у майбутньому змінений подружжям. Такі зміни обов'язково нотаріально посвідчуються.
Особисті відносини між подружжям не можуть бути предметом договору.
Також шлюбний договір не може регулювати особисті відносини між батьками та дітьми.
Шлюбний договір може регулювати майнові права та обов'язки подружжя як батьків, тобто в шлюбному договорі можуть бути закріплені обов'язки подружжя, що стосуються витрат на виховання та навчання дітей, встановлений порядок утримання дітей на випадок розірвання шлюбу.
Однак майнові правовідносини можуть бути поставлені в залежність від настання або ненастання умов немайнового характеру.
Суб’єктами шлюбного договору можуть бути лише подружжя або особи, які подали заяву про укладення шлюбу в органи РАЦСу (ст. 92 СК). Сторонами у цьому договорі не можуть бути особи, які мають обмеження, встановлені сімейним законодавством, для укладення шлюбу, а саме: які є родичами прямої лінії споріднення, рідні (повнорідні, неповнорідні) брати і сестри, двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько, племінник, племінниця, усиновлювач та усиновлена ним дитина, якщо усиновлення не скасоване, а також особа, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі, яка визнана недієздатною, неповнолітні, крім випадків передбачених законом.
Шлюбний вік сімейним законодавством для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років.Однак pа заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам(ст. 23 СК).
При укладенні шлюбного договору у разі реєстрації шлюбу з неповнолітньою особою обов'язково потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом (ст. 92 СК) та відповідна згода органу опіки та піклування (ст. 71 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 93 СК шлюбний договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
У відповідності до ст. 97 СК та ст. 372 ЦК сторони вправі домовитися у шлюбному договорі про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу.
Суттєвим фактором, який визначатиме можливість осіб укласти шлюбний договір, буде також їх громадянство, так як це прямо пов'язано з застосуванням до шлюбних відносин іноземного законодавства.
Якщо укладається шлюбний договір, стороною якого є іноземець, то відносини сторін будуть регулюватися нормами Закону України від 23 червня 2005 р. "Про міжнародне приватне право".
Відповідно до закону подружжя зобов'язані матеріально підтримувати один одного (ст. 75 СК), має право укладати договір про надання утримання одному з них, у якому визначати умови, розмір та строки виплати аліментів (ст. 78 СК), а в разі відсутності такої домовленості між подружжям аліменти присуджуються за рішенням суду (ст. 80 СК). Умови про надання утримання одному із подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі, а також встановлення можливості припинення права на утримання у зв'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації можуть бути викладені і в шлюбному договорі. Якщо ж у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса (ст. 99 СК).
Шлюбний договір не має права обмежувати право непрацездатного з подружжя на утримання від іншого з подружжя.
Подружжя вправі внести зміни до шлюбного договору, однак такі зміни можливі лише за взаємною згодою і підлягають нотаріальному посвідченню (ст. 100 СК).
Шлюбний договір чи деякі умови шлюбного договору можуть бути змінені на вимогу одного з подружжя за рішенням суду. В першу чергу такі обставини можуть виникнути, коли цього будуть вимагати інтереси другого з подружжя, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дітей, що мають істотне значення.
Також надаю зразок шлюбного договору та статтю приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Новицької І.О.
Додаток: 11 арк. в 1 прим.
ЗАВАНТАЖИТИ зразок шлюбного договору ЗАВАНТАЖИТИ статтю приватного нотаріуса Новицької І.О.
З повагою, голова відділення
Нотаріальної палати України
в Кіровоградській області Т.М. Балик
Помітили помилку в тексті? Будь-ласка, виділіть текст та натисніть Ctrl+Enter. Ми вдячні Вам за допомогу.
